субота, 28 вересня 2013 р.

Кілька нових комп'ютерів

Вдалось спасти від утилізації кілька раритетних комп'ютерів.

- IBM AT 5170 (це перший 286-й комп'ютер)
- Robotron 1715
- Правець 16 він же ЕС 1839 (дві штуки)



Всі ці комп'ютери насправді у мене вже є, але для повного комплекту їм бракує запчастин або я взагалі ще не знаю чи вони робочі. Тому тепер з кількох роботронів чи правців я зможу точно зібрати один робочий експонат.

пʼятниця, 27 вересня 2013 р.

Нові процесори за 27.09.2013

+9 нових процесорів у колекції, ітого всіх чіпів (CPU+FPU+MCU): 531 штука!

HP PA-RISC, PA-7300LC, 5180-7362 REV.В, 180MHz (Gold cap)
IIT 2C87-6, USA, 1988, CDIP-40 (Gold cap)
IIT 2C87-10, USA, 1988, CDIP-40 (Gold cap)
INTEL Pentium P54 PP120, Y021, 1992-1993, mobile
КР1858ВМ1, Ангстрем, 1994, PDIP-40
ОКР1834ВМ86, Інтеграл, 1993, PDIP-40
К589ИК01, Мікрон, 1989, PDIP-40
К580ИК80, Квазар, 1980, 244.48-8




Найцікавіший тут останній процесор. Це рання радянська версія процесора intel 8080. Зараз знайти процесори у такому корпусі складно, вони дуже рідкісні.

четвер, 26 вересня 2013 р.

Встановлення системи на Mac mini (Power PC)

Минулого тижня довелося багато погратися з одним маленьким комп'ютером. Це був Mac mini, один з перших версій, ще з процесором архітектури Power PC.

Процесор: PowerPC 1,42 ггц
Оперативна пам'ять: 512 мб (DDR1)
Вінчестер: 80 гб


Сам комп'ютер знайшли десь у Европі, на ньому була система 10.3.9 але пароля користувача ніхто не знав. Тому я взявся переставити там операційну систему, оскільки система 10.3.9 у мене була і кілька разів я її ставив на свої макінтоші iMAC G3 та G4.
Зовнішній вигляд Mac mini (фото з інтернету)


Проте все виявилось не так просто, зі старої системи нова не ставилась (хотіла той же пароль користувача, якого ніхто не знав), а при старті комп'ютера з диска система також не ставилась, появлялося "яблуко" а потім просто перекреслений круг.
Спочатку я думав що можливо потрібно "вбити" вінчестер. Для цього я розібрав комп'ютер, вийняв жорсткий диск (там він ноутбучний 2,5 дюйма, а от оперативна пам'ять звичайна DDR1) Вінчестер підключив до звичайного комп'ютера і використовуючи звичайні засоби Windows створив розділ NTFS і стер його. Таким чином я перезаписав інформацію на вінчестері і тепер Mac OS не завантажувалась взагалі, але інсталяція з компакт диска і далі не запускалась.
На щастя у мережі знайшовся непоганий сайт, на форумі якого мені допомогли:
На форумі мені давали нові різні поради, де я розширив свої знання зі світу макінтошів)

До-речі, коли ви вставляєте компакт диск у такий Мас і система з нього не ставиться то диск потім сам не витягується. Як бачите кнопки викидання диска тут нема і немає навіть сервісної дірочки як на накопичувачах у звичайних ПК. То як же дістати диск? Якщо у вас фірмова клавіатура Мас то там є спеціальна кнопка, а на простих USB клавіатурах такої немає. Щоб дістати диск потрібно при старті комп'ютера затиснути ліву кнопку мишки і тримати її весь час натиснутою. Через секунд 10 після старту компакт диск виїде.

За комп'ютер, мені спочатку порадили перенести систему зі свого іншого мака (G4) де стояла система 10.3.9 Як виявилося, можна з'єднати два макінтоші кабелем 1394 (так як порти 1394 є майже на всіх маках кінця 90-х і початку 2000-х років) Коли ми з'єднаємо комп'ютери то головний (робочий) макінтош може бути завантажений і бажано це зробити. Після цього на другому "неробочому" макінтоші натискаємо на клавіатурі букву "T", тримаємо її натисненою і запускаємо комп'ютер. Через кілька секунд на головному макінтоші з'явиться вінчестер неробочого макінтоша, а також cd-rom якщо там буде вставлено диск. Обоє пристроїв будуть зі значком "1394". Таким чином ми отримуємо доступ до накопичувачів іншого комп'ютера так ніби це диски нашого робочого комп'ютера і можемо робити з ними все що завгодно.
Мені порадили використати програму "SuperDuper" для мак, яка перенесе повністю систему з мого робочого мака на вінчестер іншого, при цьому заявлялося що вона поправить відповідні параметри системи (все ж залізо у комп'ютерів трохи різне, мені було цікаво як програма поправить конфігурацію, автоматично "на льоту") Як пізніше виявилося, це не допомогло, система перенеслася але всеодно не завантажувалась, було так як при запуску з диска, спочатку значок "яблуко" а потім лише перекреслений круг.

Мало того, спочатку я не міг перенести ситему на віддалений вінчестер, чому, довга історія.
Ще коли я експериментував сам без допомоги з інтернету. Я вирішив клонувати вінчестери вручну, зі свого мака G4 на mac mini. Вінчестери ж там звичайні IDE. Я зняв вінчестери з обох комп'ютерів, підключив до звичайного х86 ПК, і думав їх клонувати програмами Norton Ghost чи Acronis. Але обоє програм не розуміють файлову систему дисків макінтош, тому не хотіли клонувати вінчестери, кажучи що там немає ніяких даних. Але я також не сьогоднішній) Тоді я клонував вінчестери посекторно з допомогою могутньої програми під Windows - WinHEX. Ця програма може дуже багато і у неї є така чудова функція як клонування дисків. Програмі все одно що вона робить, вона просто читає один байт з одного вінчестера і записує на інший. Також програма має прямий доступ до дисків (і не тільки) За її допомогою можна творити чудеса, як у тій рекламі HP - "комп'ютер знову стає персональним" )
Одним словом я успішно клонував вінчестери (зі свого 30 гб на 80 гб) Таким чином вінчестер на 80 гб став ніби на 30 гб (так його потім бачила Mac OS)
Але після цього клонування система всеодно не завантажувалась!!!
Це вже було дуже цікаво, "хто кого"

Далі я пробував підключити мак міні до свого G4 через порт 1394 і клавішу "Т". Мас OS знаходила віддалений вінчестер але програма SuperDuper "плювалася" на нього хоч система відкривала і я бачив клоновані дані. Я розумів що все це через мої дикі експерименти з секторами, тому я вирішив повністю відформатувати вінчестер. Але так як мені весь час "щастило" то тут стандартна програма системи для роботи з дисками Mac OS, дала збій також. Програма розбиття і форматування дисків просто вішалася при запуску.

Далі мені довелося підключати великий і могутній Linux

Взагалі-то я не дуже люблю лінукс але форматувати дисків у нього виходить добре.
Так як були вихідні і всі експерименти я уже робив вдома я не міг зняти вінчестер з мак міні і підключити його кудись для форматування бо у мене не було всяких речей які є на роботі)
Перша проблема була в тому що лінукс треба шукати не х86 а для процесорів PPC, перший попався Debian. Не пам'ятаю яка версія але ядро у нього уже було третє. Дистрибутив був дуже малий, 270 мб. Графічного середовища я так і не побачив. Але лінукс поставився, відформатувавши вінчестер. Окремо скажу про інсталяцію вона була дуже "дика" всі пункти потрібно було вибирати вручну (установка мови, часу, програм, форматування диску і інші) Тобто різні речі можна було робити самому у різні моменти часу, а можна було і не робити взагалі) Я так і поставив перший раз лінукс не задавши паролів користувачів і самих користувачів))) Лінукс завантажився і сказав давайте мені юзер і пароль, а нічого ж не було, навіть root-а ))). А ще підчас інсталяції я вибрав українську мову і спочатку вона мене радувала але все далі починало з'являтися багато латинських слів і в кінці система взагалі чомусь стала португальською) Лінукс такий лінукс, ну все як завжди я особливо і не здивувався. Головне що вінчестер було відформатовано.

Далі я знову його підключив віддалено через "1394" і "Т". Тепер програма дисків мак ОС не зависла, побачила віддалений вінчестер, відформатувала його у свою файлову систему. Програма SuperDuper також уже не плювалася, скопіювала систему і все було "ок"  все "зелене" і все гарно. Але як я писав уже вище, мак міні всеодно не грузився(

На форумі сайту maccentre.ru, мені підказали цікавий ресурс - http://appleserialnumberinfo.com
Там ми можемо ввести серійний номер свого макінтоша і отримати по ньому детальну інформацію!
Виявилося що "мій" мак міні виготовлений в Чехії, і його рідні системи 10.3.7 або 10.4.11
Тепер я зрозумів чому там була система 10.3.9, а моя 10.3.(9) не ставилась. Тому що ставити треба мінімум 10.3.7 і оновляється вона уже до 10.3.9. А у мене рідна система просто 10.3 оновлена до 10.3.9. Все ж у ядрі 10.3 і 10.3.7 було щось різне що цей мак так не хотів вантажитися з моїх дисків. Довелося шукати якісь інші системи. Проблема в тому що зараз техніка Apple базується на процесорах Intel, а цей мак останній з моделей які вироблялися на процесорах Power PC, а вони зовсім різні. Це як машини на бензині і на електриці, у обох є колеса і руль і мотор є, але принципи через які автомобілі їдуть зовсім різні. Отож техніка Apple уже років 6-7 базується на процесорах "Інтел" і більшість піратських ОС в інтернеті також для цих процесорів, а нам треба Mac OS для PowerPC. В інтернеті є кілька торентів але всі вони мертві. Мені дуже пощастило, що через пів дня очікування пробудився один сідер з системою 10.4.6 Отож систему я закачав, але проблема ще у тому щоб її правильно записати. Образи дисків Mac зберігаються у файлах dmg, а не iso. Спочатку такий файл "з'їла" програма UltraISO і записала його на диск, але диск не завантажувався( Тут допомогла програма TransMac вона сказала що ваш образ запакований і розпакувала його (тепер файл збільшився майже у два рази щось до 4 гігабайта) і тоді вже через той же TransMac його можна було правильно записати на DVD диск. І тут уже нарешті mac mini почав завантажуватися з цього диска!

Отакі веселі вихідні у мене були) Система 10.4.6 поставилась добре і потім через службу оновлення оновилася до версії 10.4.11.
Також з наскоку під цю систему була поставлена Opera 10.63 (остання під процесори PowerPC) і Adobe Flash Player (остання версія для PPC - 10.1.102.64)
Поклонімося ідолу Стіва Джобса:


На фото зліва ще один макінтош з якого я пробував робити додаткові експерименти не описані в статті. До-речі цей iMAC G3 не піднімав віддалені вінчестери макінтошів через 1394 хоча і мав цей порт, видно у його прошивці ще не було цих функцій.

вівторок, 10 вересня 2013 р.

Радянський ноутбук і правець 8С

Вчора приїхало два гарні експонати, але один з них у поганому стані(
Перший це радянський ноутбук! модель "електроніка МС 1504" Суто цей екземпляр зроблений у 1993-му році, але виготовляти їх почали ще у 1990-му. Виробляли у Білорусі на заводі "Інтеграл" Зібраний апарат на вітчизняному процесорі 8086, мав 640 кілобайт оперативної пам'яті і два дисководи 3,5 дюйма по 720 кілобайт, виробництва фірми "TEAC" так як у нас такі дисководи так і не змогли запустити у виробництво. Дисплей тут звичайно монохромний (ще не розбирав і не дивився але вроді також не вітчизняний)
Фото екземпляра:




Над ноутбуком ще потрібно багато попрацювати. Корпус я уже знайшов але його ще треба купити і доставити поштою. Далі буде багато роботи всередині так як хтось виводив живлення дротиками назовні а також шлейф матриці трохи обірваний і видно сліди пайки. На відновлення роботоздатності я мало надіюся але привести його в гарний зовнішній вигляд є шанс. Цим і буду далі займатися.

Ще вчора приїхав такий раритетний комп'ютер як "правец 8С" Це Болгарський аналог комп'ютера Apple IIc. Процесор тут клон 6502 і 64 кб оперативної пам'яті. На цьому комп'ютері можна запускати програми від Apple II! Так як вони повністю апаратно сумісні. Ходить легенда, що колись керівництво Болгарії викупило у америці завод Apple повністю його перевезли і почали випускати свої комп'ютери під назвою "правец" Тому апаратно вони сумісні з  комп'ютерами Apple та і дизайн у них дуже подібний. А фірма Apple на той час уже переключилась на виробництво нової більш складної і потужнішої техніки. Адже оригінальну серію Apple II запустили у виробництво у 1977 році а правці почали робити на початку 80-х


Цікаво тільки те що тут немає ніякого входу і виходу для накопичувачів, навіть для магнітофона! Тому потрібно шукати контролер дисковода або самому розпаювати аудіо вхід/вихід. Але на щастя контролер дисковода я уже знаю де і в кого є, попробую його дістати.

неділя, 8 вересня 2013 р.

Просто два старенькі значки

Приїхали два старенькі значки на комп'ютерну тематику. Заводи Robotron (ГДР) Tesla (Чехословаччина) виробляли дуже багато різної електроніки і обчислювальну техніку.
Значки старі ще "з тих часів" Потім почеплю десь на штори (жарт :) )


E.V.O. Search for Eden - цікава не стандартна іграшка

Так сталося, що весь минулий тиждень я пролежав у лікарні. Робити особливо було нічого, тому я рятувався вбивав час з допомогою PSP.
Я знайшов чудову стару гру 1993-го року яка виходила тільки для приставки Super Nintendo, а грав я її на PSP за допомогою програми-емулятора Snes9x http://www.snes9x.com/
Гра називається: E.V.O. Search for Eden.



Іграшка являє собою екшн-рольову гру для одного гравця. Зміст гри у еволюції, ми появляємося маленькою рибою у давні часи. Спочатку потрібно плавати по океану, їсти слабших істот і тікати від хижаків. Коли ми поїдаємо інших нам даються очки і бали здоров'я (яке псують всі кого ми хочемо з'їсти або взагалі хижаки) За очки при поїданні інших ми можемо проводити еволюцію, нарощувати і міняти різні частини тіла. При цьому процесі у нас збільшується запас здоров'я і таким чином дальше ми можемо боротися з сильнішими істотами.
Такою рибкою ми появляємося спочатку:


У кінці певної ери нас чекають так звані "боси" Спочатку це буде велика хижа акула. Її перемогти було не так вже і просто, але завдяки деяким хитрощам мені це таки вдалося зробити на другий день :) Перша хитрість полягає у тому що емулятор Snes9x дозволяє зберегти любу гру у любий момент часу. Як це працює? Це подібне на зняття повного дампу з оперативної памяті приставки. Потім ми завантажуємо ці дані назад з файлу у оперативну память і гра "думає" що вона наче ніколи і не переривалася і відповідно продовжується робота. Друга хитрість, чисто фішка самої гри. Еволюцію можна проводити у любий момент часу і під час цього процесу у нас повністю відновлюється здоров'я. Тобто коли ми б'ємося з "босом" можна проводити якусь дешеву еволюцію певної, незначної частини тіла і ми будемо відновлювати повний запас здоров'я. А проводити дешеву еволюцію треба для того щоб не тратити дарма очки які заробляти тут не дуже просто (скоріше не дуже швидко)
Наступна ера амфібій, ми вибираємося на сушу і продовжуємо еволюцію. Цей рівень уже значно складніший, бали добувати важче і тут нас чекають два боси, один велика амфібія (не сильно складний бій) і далі велика оса, рівень так і називається "гігантські оси" Перед цим боєм є сумний момент, коли на початку, з печери великої оси до нас виходить поранена осою істота і попереджає нас про важкий бій, а також каже, що ми виглядаємо сильними, а потім просить з'їсти її і використати отриману силу на еволюцію і так перемогти гігантську осу. Істота помирає ми з'їдаємо її і отримаємо +1000 очок. Все це супроводжується відповідною сумною музикою і взагалі музичне оформлення гри гарне і відповідне атмосфері рівнів. Проте далі цього місьця я пройти уже не зміг.
Потім коли добрався до комп'ютера пошукав у інтернеті дані про цю гру.
Вікі: http://en.wikipedia.org/wiki/E.V.O.:_Search_for_Eden
Деякі хитрощі: http://www.gamewinners.com/snes/EVOSearchForEden.htm
Проходження (відео 10 частин): http://www.youtube.com/watch?v=gv6FHOYf-Sk
Чіти (не перевіряв): http://www.cheatzilla.com/cgi-bin/czm/cheat/7565
Скріншот з ери динозаврів:

Загалом гра справила гарне враження, зацікавила якимось особливим сюжетом, зараз таких ігор не роблять, або якщо роблять я їх не бачив, так як я не ігроман :) Сюжет гри не стандартний це не проста "стрілялка", а щось дійсно особливе